З метою оновлення змісту освіти дітей з особливими освітніми потребами з 1 вересня 2014 року в дію вступає Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. № 607 (далі – Державний стандарт). За цим Державним стандартом учні з особливими освітніми потребами можуть навчатися у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах, навчально-реабілітаційних центрах, у спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх навальних закладів.

Державний стандарт розроблений з урахуванням Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.02.2013 № 144, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 410/22942.

Державним стандартом передбачено створення умов для здобуття початкової освіти дітьми з особливими освітніми потребами шляхом адаптації змісту і методів навчання до пізнавальних можливостей учнів; здійснення під час уроку системи корекційних заходів, спрямованих на опанування учнями навчального матеріалу. З цією метою інваріантна складова базового навчального плану передбачає проведення корекційно-розвиткових занять.

Типові навчальні плани спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку для початкової школи, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 28.01.2014 № 80 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.02.2014 р. № 133), Типові навчальні плани спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.04.2014 № 504 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.06.2014 р. № 701), вводяться в дію поетапно:

– у підготовчих, 1, 2, 5-х класах – з 2014/2015 навчального року;

– у 3, 6-х класах – з 2015/2016 навчального року;

– у 4, 7-х класах – з 2016/2017 навчального року;

– у 8-х класах – з 2017/2018 навчального року;

– у 9-х класах – з 2018/2019 навчального року;

– у 10-х класах – з 2019/2020 навчального року.

Робочі навчальні плани на 2014/2015 навчальний рік для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, складаються:

для підготовчого, 1-2 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа), затвердженими наказом МОН України від 28.01.2014 № 80 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.02.2014 р. № 133);

для 3-4 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 03.11.2004 р. № 849 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09.2009 р. № 852);

для 5 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 22.04.2014 № 504 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від     11.06.2014 р. № 701);

для 6-10 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 26.08.2008 р. № 778 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09.2009 № 852);

для 11-12 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 02.11.2004 р. № 842, з урахуванням змін, затверджених наказом МОН України від 22.08.2005 р. № 489.

З 1 вересня навчальний процес у спеціальних (інклюзивних) загальноосвітніх навчальних закладах буде здійснюватися за новими навчальними програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 24.06.2014 № 750 «Про надання навчальній літературі грифів Міністерства освіти і науки України».

Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами визначає оптимальний зміст та обсяг навчального навантаження для зазначеної категорії дітей у поєднанні з відповідною корекційно-розвитковою роботою.

Корекційно-розвиткова робота — здійснення комплексу заходів із системного психолого-педагогічного супроводження дітей з особливими освітніми потребами у процесі навчання та виховання, що спрямований на корекцію порушень шляхом розвитку пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, мовлення, особистості дитини. Зміст корекційно-розвиткової роботи визначається з урахуванням особливостей розвитку дітей з особливими освітніми потребами, мети, завдань та напрямів такої роботи.

Корекційно-розвиткова робота спрямована на:

– розвиток зорового або слухового сприймання, мовлення, пізнавальної діяльності, психофізичний, соціально-комунікативний розвиток дітей з особливими потребами, формування в них навичок просторового, соціально-побутового орієнтування тощо;

– розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку дітей шляхом взаємодії з навколишнім природним середовищем з урахуванням наявних знань, умінь і навичок комунікативної діяльності і творчості;

– формування компенсаційних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання у загальноосвітній школі;

– створення умов для соціальної реабілітації та інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, розвиток їх самостійності та життєво важливих компетенцій

Відповідно до Державного стандарту якість уроку в інклюзивному класі визначається тим, наскільки ефективно та вміло реалізовані вчителем освітні, розвиткові, корекційні й виховні цілі та завдання навчальної діяльності, наскільки враховані навченість, здібності до навчання учнів різного віку; ураховані особливості порушення, інтереси, схильності, запити учнів з особливими освітніми потребами.

Аналіз уроку в школі з інклюзивним навчанням

Оряєнтовані цілі відвідування та матриці аналізу уроку

– вивчення специфіки впровадження в навчально-виховний процес перспективних методів і прийомів подання матеріалу, врахування індивідуальних особливостей учнів, їхніх уподобань, освітніх можливостей, стану здоров’я з метою успішного засвоєння загальноосвітньої програми.

– вивчення стану реалізації освітнього потенціалу учнів з особливими освітніми потребами на уроках у загальноосвітній школі в класах з інклюзивною формою навчання.

– відстеження динаміки розвитку учнів з порушеннями психофізичного розвитку, створення емоційного комфорту й умов для саморозвитку, самопізнання й самореалізації кожного учня.

– контроль за використанням на уроках у класах з інклюзивним навчанням найефективніших технологій викладання предметів, що поєднують різноманітні підходи до індивідуальної діяльності учнів.

– аналіз форм обліку досягнень учнів із навчальних предметів, які дають змогу простежити особисті успіхи й невдачі в засвоєнні матеріалу відповідно до динаміки розвитку учнів з порушеннями психофізичного розвитку.

– контроль рівня психологічної захищеності учнів з особливими освітніми потребами в навчально-виховному процесі.

– аналіз оптимального відбору змісту навчального матеріалу на уроках з інклюзивним навчанням.

Параметри вивчення якості уроку в класах з інклюзивним навчанням

1. Місце даного уроку в системі інших уроків

– Обґрунтованість теми й завдань уроку.

– Рівень готовності учнів на уроці до самостійного сприйняття знань на подальших уроках.

2. Структура уроку

– Основні етапи уроку (перевірка домашнього завдання, усний рахунок, словникова робота, повторення вивченого, виклад нового матеріалу, закріплення, домашнє завдання тощо).

– Відповідність структури уроку його темі й завданням.

– Доцільність тривалості кожного етапу уроку.

– Взаємозв’язок етапів уроку і їх дотичність основному дидактичному завданню.

3. Матеріали уроку

– Науковий рівень навчального матеріалу.

– Відповідність навчального матеріалу темі й завданням уроку, можливостям учнів, різнорівневість матеріалу на уроці.

4. Реалізація основних дидактичних принципів на уроці

– Науковість знань, що повідомляються.

– Доступність знань учням, облік їх вікових особливостей, рівня розвитку й засвоєння знань, інтелектуальних здібностей.

– Здійснення індивідуального й диференційованого підходу.

– Зв'язок матеріалу уроку із життям, трудовою діяльністю.

– Активізація розумової діяльності учнів, залучення їх до формулювання підсумків, правил, узагальнень. Розвиток самостійності, навичок самоконтролю, пізнавальних зацікавлень, мовлення учнів.

– Використання наочних засобів навчання – вибір наочних посібників і дидактичного матеріалу. Його відповідність темі й завданням уроку, віковій категорії учнів, зовнішнє оформлення, доцільність і правильність використання. Поєднання слова, наочності і практичної діяльності на уроці.

5. Методи і прийоми

– Різноманітність методів і прийомів, відповідність їх віковій категорії учнів, розвитку змісту навчального матеріалу.

– Корекційне спрямування методів і прийомів.

– Прийоми для створення позитивного відношення до матеріалу уроку, подолання індиферентності.

6. Облік і оцінка знань учнів

– Індивідуальне і фронтальне опитування учнів (співвіднесеність і виправданість).

– Облік індивідуальних особливостей знань.

7. Вигляд учителя

– Мова вчителі: ясність, точність, виразність, емоційність.

– Знання матеріалу уроку: володіння методами і прийомами роботи на уроці, володіння технікою письма на дошці, демонстрація посібників, проведення лабораторних робіт.

– Характер поведінки вчителя на уроці. Її вплив на поведінку та емоційний стан учнів.

8. Загальна оцінка уроку

– Рівень досягнення загальноосвітнього і корекційно-розвивального завдання уроку.

– Дисципліна учнів на уроці.

– Знання, отримані на уроці учнями. Види сформованості умінь і навичок.

– Способи здійснення зв’язку нового матеріалу із вивченим раніше; способи здійснення неперервності повторення.

– Поєднання індивідуальної та фронтальної роботи на уроці.  

Дієвість навчання залежить від вибору ефективних методів і прийомів навчання, що повинні мати наступні ознаки: бути різноманітними, відповідати віку учнів, рівню розвитку, змісту навчального матеріалу; мати корекційну спрямованість; виявляти позитивне ставлення до навчального матеріалу, долати індиферентність.

У процесі інклюзивного навчання застосовуються прийоми корекційного впливу на емоційну й пізнавальну сфери дітей з порушеннями психофізичного розвитку: ігрові ситуації; дидактичні ігри, повязані з пошуком видових і родових ознак предметів; ігрові тренінги, що сприяють розвитку вміння спілкуватися з іншими; психогімнастика й релаксація, що дають змогу зняти м’язові спазми і затиски, особливо в області обличчя і кистей рук.

У роботі з інклюзивними класами дуже важливою є співпраця з додатковими фахівцями (дефектологами, психологами, вчителями логопедами, фахівцями з лікувальної фізкультури та іншими спеціалістами). Вузькі фахівці працюють в тісному контакті з вчителями, постійно ведуть відстежування розвитку дитини. Вони можуть допомагати задовольняти індивідуальні потреби дітей, а також надавати вчителям і батькам необхідну інформацію.

Навчання учнів в умовах інклюзивного класу направлено перш за все на формування у дітей віри в свої власні сили, у власні можливості, оскільки життєстверджуючий тонус повсякденного життя школяра спирається перш за все на успіхи в його основній праці – навчанні.